середа, 19 жовтня 2016 р.

Посвята в школярі

Посвята в школярі

Любі гості, мами й тата!
Дорогі наші вчителі!
Як зібралось вас багато
На найперше наше свято!

Всіх ми раді привітати
Й щиро хочем побажати…
Щастя, радості, любові.
Будьте всі завжди здорові!


Буде свят у нас багато –
І серйозних, і смішних, –
Але це – найперше свято,
Найважливіше з усіх!

Тож у нас чудовий настрій –
Перший здолано поріг!
Хай усі малята заздрять:
Ми сьогодні – школярі!

В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас.
До уроку, до уроку –
Чуєш, дзвоник кличе нас!

Ділі-ділі-дінь-ділень!
Любі друзі, добрий день!
Ділі-ділі, всім наказ:
Не спізнись у перший клас!

На осіннім видноколі зайнялась зоря
Свято в школі! Свято в школі!

Всі. Свято школяра!!!

       Пісня « Школярики ».                     
Вчитель.             А зараз давайте   
       згадаємо наш найперший день в   
       школі  – День 1-го вересня.

Я хвилююсь, як ніколи.
Я хвилююся весь час,
Адже я прийшла до школи.
Перший раз у перший клас!



Усі навчатися йдемо –
Ми не білоручки.
В гарних ранцях несемо
Олівці і ручки.

Будем палички писать,
А ще рахувати.
І читати, й малювати,
Щоб розумним стати!

Ще в портфелик я поклав
Їжачка малого.
І конструктор «Леґо» взяв,
Й песика малого.
З ними гратися люблю,
Нащо ж їм скучати?
Я ж погано не роблю –
Буду їм читати!

Я дві ляльки узяла –
Віку і Марійку.
Як без них я йти могла
В школу на лінійку?!

Ранець свій я сам складав:
Зошит і букварик,
Фарби й олівці узяв.
Я ж уже школярик!

Я й машинку ще узяв –
Іноді погратись…
Важко з іграшками враз
Якось розлучатись.

Ай-ай-ай! Не сором вам
Іграшки носити?!
В школі треба школярам
Всім уроки вчити!

А ви? М’ячики, ляльки
І машини в ранці!
Йти навчатись залюбки
Треба дітям вранці!
1
В ранець треба лиш книжки
Й зошити складати,
А не різні там ляльки
І машинки  пхати!  
                
Треба бути школяру
Мудрим неодмінно.
І навчатись треба нам
Тільки на «відмінно»!

В школу йдемо з юних літ,
Щоб знання здобути.
Пізнавати білий світ
І розумним бути!

Полюбили школу ми!
Обіцяєм вчитись!
Бути гарними дітьми,
З усіма дружити!

Учитель.
Я беру твою руку, дитино маленька.
Щиро, бережно й ніжно в долоні                              
                                                       свої.
Поведу через казку, не бійся,
рідненька,
У незвідані далі, далекі світи.
Будем разом усюди ми там             
                                          мандрувати,
Перешкоди ми будем долати щодень
Я навчу тебе мислити і рахувати,
І читати, й писати, й співати пісень.
Тож давай свою руку, і я обіцяю:
Станем друзями всі ми на довгі роки
Ти полюбиш цю школу і клас свій,
                                                   я знаю,
І щоранку ітимеш сюди залюбки.

     Пісня «Вчать у школі»

    На сцену виходить Буратіно і Мальвіна.

Мальвіна.               Ах, невихований    
      хлопчисько! Куди ж це ви йдете?

Буратіно.     До школи.
Мальвіна.              І вам не соромно? Подивіться на себе!   Хто вас такого пустить до школи? Адже школа – це храм науки!   Що ви будете в такому вигляді робити?
Буратіно.  Як що!? Бігати, бавитись,
розважатись, веселитись…
Мальвіна.   Годі, годі, годі… геть усе на світі переплутав Буратіно.
Буратіно.    Ні, нічого я не переплутав! Ось послухайте!
Діти вчаться в полі,
А комбайн працює в школі.
Всіх людей стрижуть в лікарні,
А лікують в перукарні.
Ми книжки берем в аптеці,
Ліки – у бібліотеці.
Мальвіна.  Буратіно, ви ж дивак,
                 Діти ж знають – це не так!
                 Давайте, діти, допоможемо                 
                  розібратись Буратінові.
                Діти, звісно, вчаться…
Діти.                   В школі.
Мальвіна.   А комбайн працює…
Діти.          В полі.
Мальвіна.   Ми лікуємось…
Діти.          В лікарні.
Мальвіна.   А стрижемось…
Діти.          В перукарні.
Мальвіна.   Ліки беремо…
Діти.           В аптеці.
Мальвіна.    А книжки…
Діти.           В бібліотеці.
Мальвіна.    Давайте, Буратіно, поговоримо з вами про школу та шкільне приладдя. Я буду говорити про них загадки, а ви відгадуйте. Добре?
Буратіно.   Добре, тільки разом із першокласниками. Вони будуть мені допомагати. Згодні, діти?
Діти.          Так.
Мальвіна.   Добре.
         Новий дім несу в руці,
         Двері в ньому на замку.
         А живуть в будинку тім
         Книжки, ручки, олівці.            2
Буратіно.    Знаю, знаю, знаю. Це            
                 шпаківня.
(Мальвіна хапається за голову.)
Буратіно. Що не так? Підкажіть, діти!
Діти.     Портфель.
Буратіно.  Так, правильно! І як я раніше не здогадався!?                     
Я до портфеля дуже звик,
І він без мене ні на крок:
Зі мною йде він на урок.
Портфель для мене залюбки
І ручку носить, і книжки.
Його я дуже бережу (пригортає),
Бо добре сніжної пори
На ньому зїхати з гори!
Мальвіна. Воно  і видно, як ви його бережете! Якщо ви з’їжджали на ньому з гори, то зрозуміло, чому він у вас такий. Діти, скажіть, хіба це дбайливе ставлення до портфеля?
Діти.  Ні.
Мальвіна. Слухайте, Буратіно, мої наступні загадки.
Діти, допомагайте…
  (Буратіно, склавши руки, відвернувся і не хоче відгадувати загадки. Відгадують діти.)

Олівці і ручки поскладали
Усі діти у … (пенали).
Вона вкладається в книжки,
Щоб не шарпать сторінки.
Дуже проста відгадка:
Цей предмет – … (закладка).
Нею тільки поводи –
Залишаються сліди.
Що за дивна штучка?
Та це просто …(ручка).

Мальвіна.  У мене до вас, Буратіно, є  
         ще загадка. Слухайте її уважно.
А що то за штука,
Що цілий вік стука?
Не думає, не гадає,
Хвостиком виляє.
Все собі мугичить
     Та чужий вік лічить.(Годинник)
Буратіно. А хочете, я вам заспіваю пісню про годинник?
Діти. Хочемо.
      «Пісня про годинник»
Мальвіна. Послухайте ще одну загадку.
Він нам, як мама, дорогий,
Він хоче нас навчити
Любити край чудовий свій
Це – мудрий наш…
Буратіно. Не знаю! Підкажіть, діти!
Діти. Учитель.
Буратіно.  А який дарунок ви приготували для своїх вчителів?
Мальвіна. Вони приготували веселі вірші. (Діти читають вірші).
                   Крутько
Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться.
То щипа свого сусіда,
То погляне навкруги,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух…
Хтось запитує у Толі:
       Ти завжди крутко такий?
       Ні, не кожен день я в школі,
У неділю ж – вихідний!
             Важка задача
Дав лінійку вчитель Клаві,
Папірець і олівця, –
  Зміряй, - каже, - стіл швиденько
Від кінця і до кінця.
       Як же зміряти я зможу? –
Клава очі підвела, –
Стіл занадто довгий,
А лінієчка мала.
                Кошеня
    Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
«Це хвороба непроста.
Треба різати хвоста!»
Кошеня кричить: « Ніколи,
Краще я піду до школи!»             3
Буратіно. Подумаєш, вірші…
І ніякі вони не веселі! От якби в казочку потрапити…
Мальвіна.   Що ж, казочку. Так казочку…

Вистава «Лісова пригода»
Виходять два учні.
Надворі сьогодні хмарно,
А у хаті тепло, гарно!

Ми вам казку хочем показати,
Разом трішечки пограти.
Чи готові ви вже слухать?
Нашорошуйте всі вуха!

Виходять дід і баба.
Баба. Діду! Ти не бачив сина?
Де поділася дитина?
Дід. Бачив, як ішов у ліс…
Баба. (у розпачі). Зїсть його там       
                                          хижий лис.
Дід. Що ти, бабо, схаменися!
Баба.(плаче, ходить, кличе).
Синку, синку, озовися,
Та додому повернися!
Дід. (заспокоює). Та не плач і не 
                                                журися!
В школі наш синочок вчиться.
Він нікого не боїться!
Баба. (заспокоюється).
Тож пішли, дідусь, до хати,
Будемо його чекати,
Зварю кашу гарбузову.
Дід. А я порубаю дрова.
Лунає музика. Дід і баба йдуть до хати.
Учень.
 Хлопчик лісом йшов, співав,
З квіточками розмовляв,
Озирнувся, роздивився
І з ведмедиком зустрівся.
Під музику виходить ведмідь з кошиком.
Хлопчик. Куди йдемо, Ведмедику? Ведмедик. Я ведмедик вайлуватий,   
                  Хочу вчитись рахувати,
                  Бо не можу зрозуміти,
                  Як грибочки полічити.
Хлопчик. В школу швидше вирушай-
               Математику вивчай!
Учень. Разом в школу вирушають,
           Вовка-братика стрічають.
Під музику вибігає Вовк.
Хлопчик. Ну-мо, Вовчику-соколе,  
                Підемо мерщій до школи! Вовк.Я до школи не піду,
         Бо я вчитись не люблю,
         Щось не так – я зразу бац!
         І зубами клац та клац!
         Менших люблю ображати,
         Ну, а старших обзивати!        
Хлопчик. Вовчику-братику! Ти не     
                                                 сварись!
А краще подумай, навкруг озирнись!
Нащо людей ображати?
Чи не краще казки читати?
Ведмедик. Вовчику! до школи йди!
                 Сором неуком рости!
Вовк.(розмірковує) Казки я люблю…
Читатиму я їх охоче.
Більше я бити нікого не хочу.
Хлопчик. А це хто заплющив очі,
Світла бачити не хоче?
Не стрибає і не грається,
Під кущем ховається?
Виводить Зайчика.
Підеш, Зайчику, до школи?
Зайчик. Я всього-всього боюся,
             Перелякано дивлюся.
             Тріснула у лісі гілка –
             Затряслася кожна жилка.
            Життя у мене нелегке,
             Бо серце маю я слабке.
            Хіба чогось навчусь?
            Я так всього боюсь!
Ведмедик. Зайчику, малий, не бійся!
                 Пішли з нами, не барися!
Хлопчик. Фізкультура в школі є,
               Зміцниш серденько своє.
Вовк. Ці уроки – справжнє диво,–
         Будеш сильним і сміливим!
Зайчик. Якщо так, то я піду.
             Тільки ви не поспішайте,
             Одного не залишайте!
Учень. Далі всі разом рушають,       4
           Лиску-модницю стрічають.
Хлопчик. Ох, красуне, зупинися,
               Дай на тебе подивиться!
Ведмедик. Та з лиця не пить води,
              З нами, Лиско, в школу йди.
Лисиця. Чи потрібно в школі 
                                                вчитись?
             Хіба не можна так прожити?
Видивляється у дзеркало.
Я гарненька, чепурненька,
Шубка лагідна, м’якенька.
Дуже я люблю співати,
Прикрашатись, танцювати.
Зайчик. А без знань як будеш жити?
Ведмедик. Ой, лисичко, треба                          
                                              вчитись!
Хлопчик. Так, знання потрібні всім:
                І дорослим, і малим!
Вовк. То ж пішли, Лисичко, з нами.
          Будемо товаришами.
Лисичка. Думку вашу зрозуміла.
         Співи й танці – то півділа.
         Не завадило б мені
         Грамоти навчитись,
         Бо в житті вона завжди
         Може знадобитись!
Учень (рахує).
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Треба в школу вирушать.
Ти – зі мною, я – з тобою,
І не будем сумувать!

Мальвіна.      Ну що, Буратіно,  
            сподобалась тобі казка?
Буратіно. Так, сподобалась.
Мальвіна. І що ж ти з неї зрозумів?
Буратіно. Зрозумів, що треба    
                вчитися.
 Я, веселий Буратіно,
Ключ від знань приніс для вас.
Всі навчайтесь на «відмінно
І мене візьміть в свій клас.

Мальвіна. Ми бажаєм вам щоранку
             Прокидатись спозаранку,
            Добре вчитись і трудитись,
            І ніколи не сваритись.
З вами будем поряд ми
І учитись, і рости,
Рахувать, читать, писать,
У веселі ігри грать.
      Пісня «Їжачок»
(Чути стукіт у двері. Входить листоноша.)
Листоноша.
Двері хутко відчиняйте
Й листоношу зустрічайте.
Дороги дальні так стомили,
Нема у мене зовсім сили.
(До дітей)
В яке містечко я прийшов?
Діти.   Червоноград.
Листоноша.  То, певно, школярів знайшов?
Діти.   Так.
Листоноша.
Тож, школярики любі, для вас
Телеграма святкова в цей час!
Учениця(читає телеграму)
Я знаю радість вашу у ці дні,
Бо стали ви вже справжні школярі,
Тож бажаю гарно вчитись,
З товаришами подружитись.
Не бігати по школі і не битись.       
Любити й слухати батьків,
Поважати вчителів,
Правила для учнів знати
І ніколи їх не забувати!
Підпис: Знайко.

Першокласники розповідають «Правила для учнів».
Ми у школі вже прижились.
Правил добрих ми навчились.
Ось послухайте ви їх
І дотримуйтесь усіх.

         Перше правило: учись,
         Про знання старанно дбай.
         Друге правило: трудись,
         Батькам вдома помагай.

Бути чесним і правдивим –
Третє правило у нас.                         5

Бути другом незрадливим,
Клас – за тебе, ти – за клас. 
 
         Мудре правило четверте
         Знай і друзям розкажи.
         Наполегливо й уперто
         Економ і бережи
         Парту, книгу, кожну річ.
         Берегти, любить природу –
         Це наказ твого народу.

П’яте правило: читати,
Малювати та співати,
Гратися з товаришами
І дружити з малюками.

         Правила ми памятаєм,
         Їх виконуєм щораз.
         І вас, друзі. ми прохаєм:
         В школярики прийміть нас.   

– Молодці, діти! Ви, дійсно, вже справжні школярі і заслуговуєте на нагороду.    (Нагородження дітей)

Це не вигадка, не казка,
Що віднині я –  школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка,
А в портфелику – букварик.

Я ще не знаю до ладу,
Ким буду я в майбутнім:
У рідну армію піду,
Щоб стать бійцем могутнім.

Чи буду я робітником
На велетні заводі…

Чи в океані моряком
Піду на теплоході…

Чи аташе в посольстві
Країн Сходу…

В країні нашій стільки справ
І кожна з них цікава,
Що я ще й досі не обрав –
Яка найкраща справа?

Літак між хмарами водить?..

У шахті працювати?..

Ліси ростить, сади садить,
Будинки будувати?..

Чи поклади нові знайти
Руди, вугілля, нафти?

Чи в інші зоряні світи
Злетіти космонавтом?..

А ще привабливіш було б
Стать лікарем великим
І від усіх-усіх хвороб
Знайти цілющі ліки.
Щоб всі здорові та міцні
Жили б хоч років 200!
Про все, що мріється мені,
Несила й розповісти.

Просторі стеляться путі
Навкруг широкий обрій.

Мені відкрито все в житті –
Аби учився добре.

І я навчатимусь як слід!

І буду вірним сином…

                   Милішої за цілий світ…

Всі.  Моєї Батьківщини!

     «Пісня про Україну»                                                      




6

Немає коментарів:

Дописати коментар