Посвята в школярі

Посвята в школярі

Любі гості, мами й тата!

Дорогі наші вчителі!

Як зібралось вас багато

На найперше наше свято!

Всіх ми раді привітати

Й щиро хочем побажати…

Щастя, радості, любові.

Будьте всі завжди здорові!

Буде свят у нас багато –

І серйозних, і смішних, –

Але це – найперше свято,

Найважливіше з усіх!

Тож у нас чудовий настрій –

Перший здолано поріг!

Хай усі малята заздрять:

Ми сьогодні – школярі!

В путь щасливу і широку

Всіх виводить перший клас.

До уроку, до уроку –

Чуєш, дзвоник кличе нас!

Ділі-ділі-дінь-ділень!

Любі друзі, добрий день!

Ділі-ділі, всім наказ:

Не спізнись у перший клас!

На осіннім видноколі зайнялась зоря

Свято в школі! Свято в школі!

Всі. Свято школяра!!!

       Пісня « Школярики ».                     

Вчитель.             А зараз давайте   

       згадаємо наш найперший день в   

       школі  – День 1-го вересня.

Я хвилююсь, як ніколи.

Я хвилююся весь час,

Адже я прийшла до школи.

Перший раз у перший клас!

Усі навчатися йдемо –

Ми не білоручки.

В гарних ранцях несемо

Олівці і ручки.

Будем палички писать,

А ще рахувати.

І читати, й малювати,

Щоб розумним стати!

Ще в портфелик я поклав

Їжачка малого.

І конструктор «Леґо» взяв,

Й песика малого.

З ними гратися люблю,

Нащо ж їм скучати?

Я ж погано не роблю –

Буду їм читати!

Я дві ляльки узяла –

Віку і Марійку.

Як без них я йти могла

В школу на лінійку?!

Ранець свій я сам складав:

Зошит і букварик,

Фарби й олівці узяв.

Я ж уже школярик!

Я й машинку ще узяв –

Іноді погратись…

Важко з іграшками враз

Якось розлучатись.

Ай-ай-ай! Не сором вам

Іграшки носити?!

В школі треба школярам

Всім уроки вчити!

А ви? М’ячики, ляльки

І машини в ранці!

Йти навчатись залюбки

Треба дітям вранці!

1

В ранець треба лиш книжки

Й зошити складати,

А не різні там ляльки

І машинки  пхати!  

                

Треба бути школяру

Мудрим неодмінно.

І навчатись треба нам

Тільки на «відмінно»!

В школу йдемо з юних літ,

Щоб знання здобути.

Пізнавати білий світ

І розумним бути!

Полюбили школу ми!

Обіцяєм вчитись!

Бути гарними дітьми,

З усіма дружити!

Учитель.

Я беру твою руку, дитино маленька.

Щиро, бережно й ніжно в долоні                              

                                                       свої.

Поведу через казку, не бійся,

рідненька,

У незвідані далі, далекі світи.

Будем разом усюди ми там             

                                          мандрувати,

Перешкоди ми будем долати щодень

Я навчу тебе мислити і рахувати,

І читати, й писати, й співати пісень.

Тож давай свою руку, і я обіцяю:

Станем друзями всі ми на довгі роки

Ти полюбиш цю школу і клас свій,

                                                   я знаю,

І щоранку ітимеш сюди залюбки.

     Пісня «Вчать у школі»

    На сцену виходить Буратіно і Мальвіна.

Мальвіна.               Ах, невихований    

      хлопчисько! Куди ж це ви йдете?

Буратіно.     До школи.

Мальвіна.              І вам не соромно? Подивіться на себе!   Хто вас такого пустить до школи? Адже школа – це храм науки!   Що ви будете в такому вигляді робити?

Буратіно.  Як що!? Бігати, бавитись,

розважатись, веселитись…

Мальвіна.   Годі, годі, годі… геть усе на світі переплутав Буратіно.

Буратіно.    Ні, нічого я не переплутав! Ось послухайте!

Діти вчаться в полі,

А комбайн працює в школі.

Всіх людей стрижуть в лікарні,

А лікують в перукарні.

Ми книжки берем в аптеці,

Ліки – у бібліотеці.

Мальвіна.  Буратіно, ви ж дивак,

                 Діти ж знають – це не так!

                 Давайте, діти, допоможемо                 

                  розібратись Буратінові.

                Діти, звісно, вчаться…

Діти.                   В школі.

Мальвіна.   А комбайн працює…

Діти.          В полі.

Мальвіна.   Ми лікуємось…

Діти.          В лікарні.

Мальвіна.   А стрижемось…

Діти.          В перукарні.

Мальвіна.   Ліки беремо…

Діти.           В аптеці.

Мальвіна.    А книжки…

Діти.           В бібліотеці.

Мальвіна.    Давайте, Буратіно, поговоримо з вами про школу та шкільне приладдя. Я буду говорити про них загадки, а ви відгадуйте. Добре?

Буратіно.   Добре, тільки разом із першокласниками. Вони будуть мені допомагати. Згодні, діти?

Діти.          Так.

Мальвіна.   Добре.

         Новий дім несу в руці,

         Двері в ньому на замку.

         А живуть в будинку тім

         Книжки, ручки, олівці.            2

Буратіно.    Знаю, знаю, знаю. Це            

                 шпаківня.

(Мальвіна хапається за голову.)

Буратіно. Що не так? Підкажіть, діти!

Діти.     Портфель.

Буратіно.  Так, правильно! І як я раніше не здогадався!?                     

Я до портфеля дуже звик,

І він без мене ні на крок:

Зі мною йде він на урок.

Портфель для мене залюбки

І ручку носить, і книжки.

Його я дуже бережу (пригортає),

Бо добре сніжної пори

На ньому з’їхати з гори!

Мальвіна. Воно  і видно, як ви його бережете! Якщо ви з’їжджали на ньому з гори, то зрозуміло, чому він у вас такий. Діти, скажіть, хіба це дбайливе ставлення до портфеля?

Діти.  Ні.

Мальвіна. Слухайте, Буратіно, мої наступні загадки.

Діти, допомагайте…

  (Буратіно, склавши руки, відвернувся і не хоче відгадувати загадки. Відгадують діти.)

Олівці і ручки поскладали

Усі діти у … (пенали).

Вона вкладається в книжки,

Щоб не шарпать сторінки.

Дуже проста відгадка:

Цей предмет – … (закладка).

Нею тільки поводи –

Залишаються сліди.

Що за дивна штучка?

Та це просто …(ручка).

Мальвіна.  У мене до вас, Буратіно, є  

         ще загадка. Слухайте її уважно.

А що то за штука,

Що цілий вік стука?

Не думає, не гадає,

Хвостиком виляє.

Все собі мугичить

     Та чужий вік лічить.(Годинник)

Буратіно. А хочете, я вам заспіваю пісню про годинник?

Діти. Хочемо.

      «Пісня про годинник»

Мальвіна. Послухайте ще одну загадку.

Він нам, як мама, дорогий,

Він хоче нас навчити

Любити край чудовий свій

Це – мудрий наш…

Буратіно. Не знаю! Підкажіть, діти!

Діти. Учитель.

Буратіно.  А який дарунок ви приготували для своїх вчителів?

Мальвіна. Вони приготували веселі вірші. (Діти читають вірші).

                   Крутько

Толі в класі не сидиться,

Непосиді все б крутиться.

То щипа свого сусіда,

То погляне навкруги,

То під партою обіда,

То на парті ловить мух…

Хтось запитує у Толі:

–       Ти завжди крутко такий?

–       Ні, не кожен день я в школі,

У неділю ж – вихідний!

             Важка задача

Дав лінійку вчитель Клаві,

Папірець і олівця, –

  Зміряй, - каже, - стіл швиденько

Від кінця і до кінця.

–       Як же зміряти я зможу? –

Клава очі підвела, –

Стіл занадто довгий,

А лінієчка мала.

                Кошеня

    Засмутилось кошеня –

Треба в школу йти щодня.

І прикинулося вмить,

Що у нього хвіст болить.

Довго думав баранець

І промовив, як мудрець:

«Це хвороба непроста.

Треба різати хвоста!»

Кошеня кричить: « Ніколи,

Краще я піду до школи!»             3

Буратіно. Подумаєш, вірші…

І ніякі вони не веселі! От якби в казочку потрапити…

Мальвіна.   Що ж, казочку. Так казочку…

Вистава «Лісова пригода»

Виходять два учні.

Надворі сьогодні хмарно,

А у хаті тепло, гарно!

Ми вам казку хочем показати,

Разом трішечки пограти.

Чи готові ви вже слухать?

Нашорошуйте всі вуха!

Виходять дід і баба.

Баба. Діду! Ти не бачив сина?

Де поділася дитина?

Дід. Бачив, як ішов у ліс…

Баба. (у розпачі). З’їсть його там       

                                          хижий лис.

Дід. Що ти, бабо, схаменися!

Баба.(плаче, ходить, кличе).

Синку, синку, озовися,

Та додому повернися!

Дід. (заспокоює). Та не плач і не 

                                                журися!

В школі наш синочок вчиться.

Він нікого не боїться!

Баба. (заспокоюється).

Тож пішли, дідусь, до хати,

Будемо його чекати,

Зварю кашу гарбузову.

Дід. А я порубаю дрова.

Лунає музика. Дід і баба йдуть до хати.

Учень.

 Хлопчик лісом йшов, співав,

З квіточками розмовляв,

Озирнувся, роздивився

І з ведмедиком зустрівся.

Під музику виходить ведмідь з кошиком.

Хлопчик. Куди йдемо, Ведмедику? Ведмедик. Я ведмедик вайлуватий,   

                  Хочу вчитись рахувати,

                  Бо не можу зрозуміти,

                  Як грибочки полічити.

Хлопчик. В школу швидше вирушай-

               Математику вивчай!

Учень. Разом в школу вирушають,

           Вовка-братика стрічають.

Під музику вибігає Вовк.

Хлопчик. Ну-мо, Вовчику-соколе,  

                Підемо мерщій до школи! Вовк.Я до школи не піду,

         Бо я вчитись не люблю,

         Щось не так – я зразу бац!

         І зубами клац та клац!

         Менших люблю ображати,

         Ну, а старших обзивати!        

Хлопчик. Вовчику-братику! Ти не     

                                                 сварись!

А краще подумай, навкруг озирнись!

Нащо людей ображати?

Чи не краще казки читати?

Ведмедик. Вовчику! до школи йди!

                 Сором неуком рости!

Вовк.(розмірковує) Казки я люблю…

Читатиму я їх охоче.

Більше я бити нікого не хочу.

Хлопчик. А це хто заплющив очі,

Світла бачити не хоче?

Не стрибає і не грається,

Під кущем ховається?

Виводить Зайчика.

Підеш, Зайчику, до школи?

Зайчик. Я всього-всього боюся,

             Перелякано дивлюся.

             Тріснула у лісі гілка –

             Затряслася кожна жилка.

            Життя у мене нелегке,

             Бо серце маю я слабке.

            Хіба чогось навчусь?

            Я так всього боюсь!

Ведмедик. Зайчику, малий, не бійся!

                 Пішли з нами, не барися!

Хлопчик. Фізкультура в школі є,

               Зміцниш серденько своє.

Вовк. Ці уроки – справжнє диво,–

         Будеш сильним і сміливим!

Зайчик. Якщо так, то я піду.

             Тільки ви не поспішайте,

             Одного не залишайте!

Учень. Далі всі разом рушають,       4

           Лиску-модницю стрічають.

Хлопчик. Ох, красуне, зупинися,

               Дай на тебе подивиться!

Ведмедик. Та з лиця не пить води,

              З нами, Лиско, в школу йди.

Лисиця. Чи потрібно в школі 

                                                вчитись?

             Хіба не можна так прожити?

Видивляється у дзеркало.

Я гарненька, чепурненька,

Шубка лагідна, м’якенька.

Дуже я люблю співати,

Прикрашатись, танцювати.

Зайчик. А без знань як будеш жити?

Ведмедик. Ой, лисичко, треба                          

                                              вчитись!

Хлопчик. Так, знання потрібні всім:

                І дорослим, і малим!

Вовк. То ж пішли, Лисичко, з нами.

          Будемо товаришами.

Лисичка. Думку вашу зрозуміла.

         Співи й танці – то півділа.

         Не завадило б мені

         Грамоти навчитись,

         Бо в житті вона завжди

         Може знадобитись!

Учень (рахує).

Раз, два, три, чотири, п’ять.

Треба в школу вирушать.

Ти – зі мною, я – з тобою,

І не будем сумувать!

Мальвіна.      Ну що, Буратіно,  

            сподобалась тобі казка?

Буратіно. Так, сподобалась.

Мальвіна. І що ж ти з неї зрозумів?

Буратіно. Зрозумів, що треба    

                вчитися.

 Я, веселий Буратіно,

Ключ від знань приніс для вас.

Всі навчайтесь на «відмінно

І мене візьміть в свій клас.

Мальвіна. Ми бажаєм вам щоранку

             Прокидатись спозаранку,

            Добре вчитись і трудитись,

            І ніколи не сваритись.

З вами будем поряд ми

І учитись, і рости,

Рахувать, читать, писать,

У веселі ігри грать.

      Пісня «Їжачок»

(Чути стукіт у двері. Входить листоноша.)

Листоноша.

Двері хутко відчиняйте

Й листоношу зустрічайте.

Дороги дальні так стомили,

Нема у мене зовсім сили.

(До дітей)

В яке містечко я прийшов?

Діти.   Червоноград.

Листоноша.  То, певно, школярів знайшов?

Діти.   Так.

Листоноша.

Тож, школярики любі, для вас

Телеграма святкова в цей час!

Учениця(читає телеграму)

Я знаю радість вашу у ці дні,

Бо стали ви вже справжні школярі,

Тож бажаю гарно вчитись,

З товаришами подружитись.

Не бігати по школі і не битись.       

Любити й слухати батьків,

Поважати вчителів,

Правила для учнів знати

І ніколи їх не забувати!

Підпис: Знайко.

Першокласники розповідають «Правила для учнів».

Ми у школі вже прижились.

Правил добрих ми навчились.

Ось послухайте ви їх

І дотримуйтесь усіх.

         Перше правило: учись,

         Про знання старанно дбай.

         Друге правило: трудись,

         Батькам вдома помагай.

Бути чесним і правдивим –

Третє правило у нас.                         5

Бути другом незрадливим,

Клас – за тебе, ти – за клас. 

 

         Мудре правило четверте

         Знай і друзям розкажи.

         Наполегливо й уперто

         Економ і бережи

         Парту, книгу, кожну річ.

         Берегти, любить природу –

         Це наказ твого народу.

П’яте правило: читати,

Малювати та співати,

Гратися з товаришами

І дружити з малюками.

         Правила ми пам’ятаєм,

         Їх виконуєм щораз.

         І вас, друзі. ми прохаєм:

         В школярики прийміть нас.   

– Молодці, діти! Ви, дійсно, вже справжні школярі і заслуговуєте на нагороду.    (Нагородження дітей)

Це не вигадка, не казка,

Що віднині я –  школярик.

Ось портфелик мій, будь ласка,

А в портфелику – букварик.

Я ще не знаю до ладу,

Ким буду я в майбутнім:

У рідну армію піду,

Щоб стать бійцем могутнім.

Чи буду я робітником

На велетні заводі…

Чи в океані моряком

Піду на теплоході…

Чи аташе в посольстві

Країн Сходу…

В країні нашій стільки справ

І кожна з них цікава,

Що я ще й досі не обрав –

Яка найкраща справа?

Літак між хмарами водить?..

У шахті працювати?..

Ліси ростить, сади садить,

Будинки будувати?..

Чи поклади нові знайти

Руди, вугілля, нафти?

Чи в інші зоряні світи

Злетіти космонавтом?..

А ще привабливіш було б

Стать лікарем великим

І від усіх-усіх хвороб

Знайти цілющі ліки.

Щоб всі здорові та міцні

Жили б хоч років 200!

Про все, що мріється мені,

Несила й розповісти.

Просторі стеляться путі

Навкруг широкий обрій.

Мені відкрито все в житті –

Аби учився добре.

І я навчатимусь як слід!

І буду вірним сином…

                   Милішої за цілий світ…

Всі.  Моєї Батьківщини!

     «Пісня про Україну»                                                      

6